Учениця 11-Б класу ЗОШ №53

м.Маріуполя

О мово рідна!

Зачарована була ти злою долею.

Бачила ти картини злих страждань

Ти сльози бачила і кров…

І там, де від слів твоїх потужних тремтіла земля,

Ростила ти в серці святі почуття –

Віру, Надію  й Любов.

Ти дарувала всім прекрасні звуки –

Мелодії земного буття.

Та раптом усе.. Нічого нема.

Ти зникла у в’язниці серед катів,

Що відіслали на каторгу кращих,

А інших змусили забути

Твої прекрасні, сильні звуки.

Що трапилось тоді, не знаю я,

Бо то були тяжкі часи, непевні –

Тебе нема – і скрізь важка німота…

Без тебе і душа людська німа,

Кричить без слів про своє горе в тиші…

Та були люди - попри страх і біль –

Кричали мелодійну пісню слів

І не боялись покарання,

Твої слова – Святе Писання –

Нам повернули -

Й повернулась Ти.       

І ось ти знову пишно розцвіла,

Хоч трохи і змінила стиль свій і убрання.

О мово рідна, обережна будь!

На тебе ще не припинилось полювання!

Тобі віддано моє серце молоде,

Ти  у житті моїм як золоте колосся,

Втрачаю розум від співучих фраз

Й від твого з моїм серцем суголосся.

                                                    Жовтень 2013 рік