Сайт учителя Людмили Чорнобай Фанзона української мови!
Головна » Файли » Твори українських письменників

Євген Маланюк
12.01.2014, 21:04

                           СУЧАСНИКИ

                              Максимові Рильському

 

Ще  молитесь,  далекий  брате,

Серед  Звенигородських  піль.

Ще  не  стомились  карбувати

В  коштовних  ямбах  вічний  біль.

 

Краси  веселий  кондотьєре,

Несете  хрест  свій  там,  ген-ген,

Серед  похмуро-рідних  прерій;

Ви    еллін,  схимник  і  Гоген!

 

Навколо    хащі  й  печеніги,

А  в  кельї    тиші  ніжний  спів,

Реторти,  циркуль,  колби,  книги,

І  Ви    алхімік  мудрих  слів.

Січень.  1923

 

            Павлові Тичині

На межі двох епох, староруського золота повен,

Зазвучав сонценосно твій сонячно-ярий оркестр,-

І рід сурму архангела рушив воскреснувший човен,

Й над мощами народу хитнувсь кам’яний його хрест.

 

І на древнім, на ститськім, на кров’ю залитім просторі

Говорили могили, співіали козацькі вітри.

І у літери тайн степовії складалися зоря,

Щоб племінним пророцтвом означить початок пори.

 

Так зродився ти з хвиль злото-синіх космічних вібрацій,

Метеором огнистим ударив в дніпровські степи

І, здавалося, вріс. І над плугом схилився до праці,

І вже мріяло серце про сонцем налиті снопи…

 

Вили бурі історії. Рвали й жбурляли відвічне.

О, ти знав, що тоді не сонети й октави, о ні!-

Жорстко – ярим залізом ти пік одоробло північне,

Й клекотіла душа твоя в гнівнім, в смертельнім огні.

 

Раптом… брязнуло враз! І ридально навік розірвалось…

І бездонним проваллям дихнула порожня луна.

Від кларнету твого – пофарбована дудка зосталась

… в окривавлений жовтень – ясна обернулась Весна…

 

І по синіх степах дикий вітер повіяв примару,

Щоб журить і жахать… Замогильний доноситься спів.

І вночі мертвий місяць освітить з-за сірої хмари

Божевільну Офелію – знов половецьких степів.

 

Категорія: Твори українських письменників | Додав: Chernobay
Переглядів: 508 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Меню сайта
Категории