Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) – прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

 Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним – уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.

Стиль есе вирізняється:

-        образністю

-        рухливістю асоціацій,

-        афористичністю,

-        установкою на інтимну відвертість,

-        розмовною інтонацією,

-        парадоксальністю.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності:

 - символів;

 - метафор;

 - порівнянь;

 - алегоричних і притчових образів.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно:

 - використовувати всілякі асоціації;

 - проводити паралелі;

 - добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні:

 - непередбачувані  (парадоксальні) висновки;

 - несподівані повороти;

 - цікаві зчеплення.

Мовна будова есе – це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

Прийоми для написання успішного есе

• Ефектний початок – вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.

 1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.

 2. Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.

 3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.

 4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.

 5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.

 6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).

 7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

 • Хронологія есе – послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

 • Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.

 • Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.

 • Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.

 • Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Дев’ять правил написання креативного есе

 1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).

 2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).

 3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)

 4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)

 5. Різні слова (синонімія.)

 6. Лаконічність.

 7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).

 8. Активна життєва позиція.

 9. Книги про есе — це здорово.

Бажаємо успіху!