Сайт учителя Людмили Чорнобай
Фанзона української мови!
| Головна » Статті » УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА » Теорія літератури |
Контекст та підтекст
Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) – відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входять до його складу. У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту визначає близький К. (фрази, епізоду, ситуації) та широкий К. (твору, творчості письменника). Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання. П. існує тільки у зв’язку зі словесно вираженим змістом, супроводить і водночас частково чи повністю змінює його. П. зумовлений деформуванням прямого змісту словесних значень під впливом контексту і позамовних факторів – відтворюваної ситуації, позиції мовця, його комунікативної мети тощо. Підтекстова інформація виникає завдяки здатності мовних одиниць виражати, крім основного значення, ще й додаткові – семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні – викликати асоціації, набувати додаткових значень внаслідок взаємодії з іншими мовними одиницями в структурі тексту. Сприймання підтекстової інформації можливе лише на основі усвідомлення цих супровідних нашарувань на пряме значення компонентів висловлювання. П. можливий у розмовному ("Такий вже розумний, що далі й нікуди!”), публіцистичному мовленні (Протягом трьох з половиною століть Україна постійно відчувала силу обіймів "старшого брата”), та найбільш властивий він художнім творам ("Од молдованина й до фіна/ на всіх язиках все мовчить,/ бо благоденствує” (Т.Шевченко)). | |
| Переглядів: 5196 | Рейтинг: 5.0/1 |