СТИЛЬОВІ ТЕЧІЇ

          РЕАЛІЗМ – художній напрям 2 половини 19 століття, який впроваджував у літературі принцип життєвої правди, «відображення життя у формах самого життя». Від письменника вимагалося бути максимально об'єктивним у змалюванні реальності, відображати дійсність достовірно, відбирати для змалювання лише  найактуальніші, найболючіші теми. Тому значна увага письменників – реалістів було зосереджена на вивченні і змалюванні соціального середовища, у якому людина жила і формувалася, на вивченні тих закономірностей, які визначили  загальні процеси розвитку суспільства і людини в ньому.

           МОДЕРНІЗМ має багато течій. Наприкінці ХІХ – в першій половині ХХ ст. сформувалися імпресіонізм, символізм, акмеїзм, футуризм, сюрреалізм. 

Основні принципи

окремих літературних течій в українській поезії 

ЕКСПРЕСІОНІЗМ – це відображення особистих переживань та вчинків людини під впливом настрою; показ незримого через зриме, внутрішнього через зовнішнє, загострена образність; увага до простих характерів, суб’єктивізм у відображенні життєвих явищ та характерів.      

           СЕНТИМЕНТАЛІЗМ - надмірна чуттєвість, моралізаторство, увага до життя простої людини (людини з народу); християнська етика подається як приклад добропорядного життя; підноситься культ природи й людських почуттів

            РОМАНТИЗМ - в основі твору - конфлікт суспільства і сильної особистості, яка прагне до високих ідеалів і не сприймає реального стану речей; дійсність пізнається серцем, душею; символобачення (відображення дійсності в образах-символах). Автор намагається наблизити ідеал до дійсності.

             ІМПРЕСІОНІЗМ - психологізм у змалюванні характерів, відтворення найтонших вражень і порухів душі, мінливості настроїв та переживань людини, використання слухових та зорових образів. Автор приділяє особливу увагу зображенню внутрішнього світу героя.

             ФУТУРИЗМ - це відмежування від старих, віджилих традицій і форм – відхід від традиції «хаток»,  деканонізація авторитетів у літературі, зокрема Т.Шевченка, виступ проти всього націонаоьного в поезії; докорінне оновлення поетики на всіх рівнях – проблемно-тематичному, жанровому, мовно-стильовому,  формальному – мистецтво протесту й руйнування)

Символізм 

Визначальні риси символізму:

- войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої  суспільної моралі;  - підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і  недооцінка змісту);

- культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо;

 - спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності буття, зазирнути до «світу в собі».

 Мистецтво символізму прагне втілити в чуттєву форму, перетворити первинні емоції на лінії, кольорові плями, звуки, яким надати символічного значення. На думку Ж.Мореаса, художник-символіст повинен малювати не предмет, а ефект, який той створює, а поет – описувати не об’єкт, а свої враження й почуття від нього.

Сутність течії символізму полягає в цілеспрімованій спробі символізувати зовнішні і матеріальні прояви світу з метою у такий спосіб пізнати його Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою раціоналістичних засобів, а доступна лише інтуїції, на ірраціональній основі, що розкривається через натяк осяяння.

Поринаючи у світ духовних переживань особистості й шукаючи "вічну істину”, символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, натяки, символіку, мелодійність, багатозначність слів, абстрагованість образів тощо. Все це зумовлювало високий ступінь умовності символістських творів.