Наш  Дурило – дурний, ще й обдурений,

він, як дурень останній, надурений,

перед  хитрими – винуватий,

все тому що він дурнуватий…

Сам він в дурні, дурко, пошився,

сам себе дурить заходився,

сам собі віднайшов заняття –

щоб усі підмінити поняття…

Потай дума про тих і про сих:

«Та еге ж бо! Нема дурних!»

Дурень завджи собі радіє,

бо інакше, на жаль, не вміє…

І такий він дурний, як колода,

як  довбаня серед городу,

як те сало без хліба, як ступа

чи той піп, що молитва глупа…

От дурбецало – як на сміх!

Дуркувати отак – не гріх,

Дурня клеїти недоречно?!

Бо воно якось вже … небезпечно!

Буть дурнішим за всіх  не годиться!

…Отака от дурна дурниця!