Слово

Життя іде, іде й минає,

І з нас нікого не щадить.

Усе мина, а слово не вмирає –

Воно, всевишнє, буде вічно жить!

Не стліє слово в полум’ї ворожім,

Йому не розчинитись у повітрі.

Воно незрушне. Спасибі тобі, Боже,

За твій дарунок людям заповітний.

А всі жбурляють в його – дар всевишній,

Лящить по вухах брудне, куце слово!

О люде, душка ваша бідна й грішна,

Якщо ви позабули вигуку рідного!

Не цурайтесь свого слова,люде,

Не губиться серед марних слів.

І тоді навік живими будуть

Ті, хто душу й тіло за Вкраїну положив!

                             *********************** 

Згадаю все

Зомліє полум’я осінніх днів,

А я відновлю у пам’яті твій образ –

Згадаю все, до краплі, солодко зомлівши,

Твій погляд, усмішку твою, твій голос.

Згадаю очі ті, блакитні і прозорі,

Від погляду яких втрачаю сили…

Як птах безсилий тоне в синім морі,

Розправивши востаннє крила.

Згадаю все: і посмішку зрадливу,

Оманливу, одначе рідну,

Ласкаву, лагідну, грайливу..

ЇЇ впізнаю - з тисячі одну.

Згадаю все, що серце гріє,

Згадаю все, що живить кров,

Згадаю все – я в згадках тих зітлію

І буду повертатись знову й знов…

                ****************************