Світлий сонет

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних неповторних літ.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вищенька,

Але печаль приходить завчасу.

Це ще не сльози - це квітуча вишенька,

Що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємністю:

Хлопчина їй не відповів взаємністю, 

І то чому ж? Бо любить іншу діувчину,

А вірність має душу неподільчиву!

Ти не дивись, що дівчина сумна ця...

Як пощастило дівчинці в сімнадцять!